завивати —
завива́ти 1 дієслово недоконаного виду вити завива́ти 2 дієслово недоконаного виду закручувати завива́ти 3 дієслово недоконаного виду загортати рідко
Орфографічний словник української мови
завивати —
див. обгортати
Словник синонімів Вусика
завивати —
<док. ЗАВИТИ>, 1. вити <�вовком>; З. П. стогнати, скиглити, ревіти, ревти; 2. (волос) закручувати, накручувати, кучерявити; (квіти в коси) заплітати; (вінок) виплітати, сплітати. <док.
Словник синонімів Караванського
завивати —
I -аю, -аєш, недок. 1》 Пронизливо, тужливо вити. 2》 перен. Утворювати звуки, подібні до виття (про явища природи). || Утворювати довгі, протяжні звуки (про механізми, машини і т. ін.). || Видавати довгу протяжну мелодію, звукові сигнали і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
завивати —
Завив, як вовк. Проявив свій лукавий характер.
Приповідки або українсько-народня філософія
завивати —
I. ВИ́ТИ (перев. про собак, вовків — видавати протяжні, високі та жалібні звуки), ЗАВИВА́ТИ, ЗАВО́ДИТИ, СКАВУЧА́ТИ, СКАВЧА́ТИ, СКАВУЛІ́ТИ (повискуючи, стиха). Чути,.. як десь далеко-далеко виє собака (М.
Словник синонімів української мови
завивати —
Завива́ти, -ва́ю, -ва́єш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
завивати —
ЗАВИВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок. 1. Пронизливо, тужливо вити. Десь далеко сіроманці Вовки завивають (Шевч., І, 1951, 112); Звір у яру виє-завиває (Мирний, V, 1955, 264); Серед ночі лев страшно ричав, завивала гієна (Граб., І, 1959, 474). 2. перен.
Словник української мови в 11 томах
завивати —
I. Завива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. завити, -в'ю́, -є́ш, гл. 1) Завивать, завить, свивать, свить. Ой зав'ю вінки та на всі святки. Чуб. ІІІ. 190.
Словник української мови Грінченка