закоцюбнути —
закоцю́бнути дієслово доконаного виду розм.
Орфографічний словник української мови
закоцюбнути —
і закоцюбти, -бну, -бнеш; мин. ч. закоцюб, -ла, -ло; док., розм. Те саме, що заклякнути.
Великий тлумачний словник сучасної мови
закоцюбнути —
ЗАКЛЯ́КНУТИ (про людину та частину її тіла — утратити від холоду чутливість, рухливість, гнучкість тощо), ЗАКЛЯ́КТИ, ЗАСТИ́ГНУТИ, ЗАСТИ́ГТИ, ОКЛЯ́КНУТИ, ЗАЦІПЕНІ́ТИ, ЗАДУБІ́ТИ, ЗАКОСТЕНІ́ТИ, ОКОСТЕНІ́ТИ, СКОСТЕНІ́ТИ рідше, ЗАДЕРЕВ'ЯНІ́ТИ...
Словник синонімів української мови
закоцюбнути —
ЗАКОЦЮ́БНУТИ і ЗАКОЦЮ́БТИ, бну, бнеш; мин. ч. закоцю́б, ла, ло; док., розм. Те саме, що закля́кнути. Ноги Леонідові в поганих чоботях закоцюбли, як в ополонці (Гончар, IV, 1960, 140); У Дмитрія закоцюбли руки й ноги, бо він був міцно зв’язаний (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 237).
Словник української мови в 11 томах