закоцюбнути
ЗАКОЦЮ́БНУТИ і ЗАКОЦЮ́БТИ, бну, бнеш; мин. ч. закоцю́б, ла, ло; док., розм. Те саме, що закля́кнути.
Ноги Леонідові в поганих чоботях закоцюбли, як в ополонці (Гончар, IV, 1960, 140);
У Дмитрія закоцюбли руки й ноги, бо він був міцно зв’язаний (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 237).
Словник української мови (СУМ-11)