змикати —
змика́ти: улепетывать, убѣгать [ІФ,1890] — втікати [I]
Словник з творів Івана Франка
змикати —
змика́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
змикати —
-аю, -аєш, недок., зімкнути, -ну, -неш, док., перех. 1》 Наближаючи впритул одне до одного, з'єднувати (перев. краї, кінці чого-небудь). || перен. Створювати зв'язок між ким-, чим-небудь. Змикати лави.
Великий тлумачний словник сучасної мови
змикати —
змика́ти / зімкну́ти ла́ви (ряди́). Тісно згуртовуватися, об’єднуватися для здійснення якоїсь мети; досягати одностайності у рішеннях, діях. Дедалі щільніше змикають свої лави демократичні сили (З газети).
Фразеологічний словник української мови
змикати —
ЗАПЛЮ́ЩУВАТИ (закривати повіками очі), СПЛЮ́ЩУВАТИ, ПРИПЛЮ́ЩУВАТИ, ЗМИКА́ТИ, СКЛЕПЛЯ́ТИ, ПЛЮ́ЩИТИ рідко. — Док.: заплю́щити, сплю́щити, приплю́щити, зімкну́ти, склепи́ти. Обважнілою рукою проводить (Роман) по чолу і чомусь заплющує очі (М.
Словник синонімів української мови
змикати —
ЗМИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗІМКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. 1. Наближаючи впритул одне до одного, з’єднувати (перев. краї, кінці чого-небудь).
Словник української мови в 11 томах
змикати —
Змика́ти, -ка́ю, -єш сов. в. зімкнути, -кну, -неш, гл. 1) Сводить, свести судорогой. Ном. № 456, стр. 282. Зомкнуло пальці. Славяносерб. у. 2) Закрывать, закрыть. Зомкнула очі. Гроб. 319. 3) О водѣ: покрывать, покрыть. А вже дідові по шию вода забірає...
Словник української мови Грінченка