змовити

змовити прочитати (молитву)(ст): Змовили “Отче наш” і засіли до столу. Адась підніс тарілку з просфорою і пані Курковська обділила нею обох. Мовчки споживали дари Божі (Загачевський)

Значення в інших словниках

1. змовити — змо́вити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. змовити — див. змовляти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. змовити — ЗАМОВЛЯ́ТИ етн. (за народними віруваннями — виліковувати хвороби, заліковувати рани за допомогою замовляння, чаклування), ПРИМОВЛЯ́ТИ, ВІДВЕРТА́ТИ, ВІДШІ́ПТУВАТИ, ВИШІ́ПТУВАТИ, ЗМОВЛЯ́ТИ заст. — Док.  Словник синонімів української мови
4. змовити — ЗМО́ВИТИ див. змовля́ти.  Словник української мови в 11 томах
5. змовити — Змовити, -ся см. змовляти, -ся.  Словник української мови Грінченка