Значення в інших словниках
-
змовити —
змо́вити дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
змовити —
змовити прочитати (молитву)(ст): Змовили “Отче наш” і засіли до столу. Адась підніс тарілку з просфорою і пані Курковська обділила нею обох. Мовчки споживали дари Божі (Загачевський)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
змовити —
ЗАМОВЛЯ́ТИ етн. (за народними віруваннями — виліковувати хвороби, заліковувати рани за допомогою замовляння, чаклування), ПРИМОВЛЯ́ТИ, ВІДВЕРТА́ТИ, ВІДШІ́ПТУВАТИ, ВИШІ́ПТУВАТИ, ЗМОВЛЯ́ТИ заст. — Док.
Словник синонімів української мови
-
змовити —
ЗМО́ВИТИ див. змовля́ти.
Словник української мови в 11 томах
-
змовити —
Змовити, -ся см. змовляти, -ся.
Словник української мови Грінченка