змовляти

змовля́ти

-яю, -яєш, недок., змовити, -влю, -виш; мн. змовлять; док., перех.

1》 також без додатка, заст.Справляти заручини.

2》 тільки док., розм. Промовити, сказати.

3》 також без додатка, розм., етн. Те саме, що замовляти 2).

Значення в інших словниках

1. змовляти — змовля́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. змовляти — ЗАМОВЛЯ́ТИ етн. (за народними віруваннями — виліковувати хвороби, заліковувати рани за допомогою замовляння, чаклування), ПРИМОВЛЯ́ТИ, ВІДВЕРТА́ТИ, ВІДШІ́ПТУВАТИ, ВИШІ́ПТУВАТИ, ЗМОВЛЯ́ТИ заст. — Док.  Словник синонімів української мови
3. змовляти — ЗМОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗМО́ВИТИ, влю, виш; мн. змо́влять; док., перех. 1. також без додатка, заст. Справляти заручини. Свати почали в хату навертатись.  Словник української мови в 11 томах
4. змовляти — Змовля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. змо́вити, -влю, -виш, гл. 1) Говорить, проговорить, промолвить. І риба річ премудру твою змовить. К. Іов. 26. Змов мені одно словечко. Г. Барв. 72. 2) Сговаривать, сговорить. Мене змовили за багатого одинця. Г. Барв. 475.  Словник української мови Грінченка