змовляти
ЗАМОВЛЯ́ТИ етн. (за народними віруваннями — виліковувати хвороби, заліковувати рани за допомогою замовляння, чаклування), ПРИМОВЛЯ́ТИ, ВІДВЕРТА́ТИ, ВІДШІ́ПТУВАТИ, ВИШІ́ПТУВАТИ, ЗМОВЛЯ́ТИ заст. — Док.: замо́вити, примо́вити, відверну́ти, відшепта́ти, ви́шептати, змо́вити. І ворожка ворожила, Пристріт замовляла, Талан-долю та весілля З воску виливала (Т. Шевченко); — Домніка примовить тобі болячку! — обізвався батько (О. Кобилянська); (Гадюка:) Він (хворий) ходив до ворожки, та одвертала, не помогло (М. Коцюбинський); Доведеться Герцикові відшіптувать переполох (М. Кропивницький); Кликали бабу. Вишіптувала "з ручок і ніжок", виливала переполох (С. Васильченко); — Лучше, — каже (ксьондз), — ти навчись Бабити, змовляти, То й на себе, й на дітей Будеш гроші мати! (С. Руданський).
ЗАРУЧА́ТИ (оголошувати кого-небудь нареченою і нареченим), ОБРУЧА́ТИ, ЗМОВЛЯ́ТИ заст. (справляти заручини); ЄДНА́ТИ заст. (домовлятися з кимось про одруження дітей і взагалі кого-небудь). — Док.: заручи́ти, обручи́ти, змо́вити, поєдна́ти. Послали сватів, побрали рушники, заручили молодих (Марко Вовчок); Зараз і змовили за хорошого чоловіка, за багатого одинця (Ганна Барвінок); Надивлялась (мати), любувалась Княжною своєю... І жениха їй єднала, І раділа з нею (Т. Шевченко). — Пор. одружи́ти.
Словник синонімів української мови