кабала —
кабала́ іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
кабала —
Кабала. Ворожба на картах з метою передбачити майбутнє. Бесіду з моєю сусідкою, се є ясноволосою красавичкою, розпочав я про кабалу, котрій она перед обідом так цікаво приглядала ся.
Українська літературна мова на Буковині
Кабала —
Це жидівська св. книга
Словник чужослів Павло Штепа
кабала —
I -и, ж. 1》 У Київській Русі та Московській державі 14-18 ст. – боргове зобов'язання (з 16 ст. у письмовій формі), що призводило до особистої залежності боржника від позикодавця. 2》 Особливий вид рабства на Русі в 14-16 ст.
Великий тлумачний словник сучасної мови
кабала —
Теософський напрям в юдаїзмі; розвинувся в XII-XIV ст., гол. чином, серед євреїв Іспанії; витоки у містичній традиції юдаїзму; спирався на теорії еманації, місіонізму, магії чисел і відшукування в Біблії прихованого сенсу; гол. твір Зогар; редукування...
Універсальний словник-енциклопедія
кабала —
РА́БСТВО (суспільний лад, який ґрунтується на рабоволодінні); КАБАЛА́ (на Русі в XIV-XVІ ст.). Тепер величність фараони згинули, тільки рабство зосталось (Леся Українка). — Пор. нево́ля.
Словник синонімів української мови
кабала —
КАБАЛА́, и́, ж. 1. У Київській Русі та Московській державі XIV-XVIII ст.— боргове зобов’язання (з XVI ст. у письмовій формі), що призводило до особистої залежності боржника від позикодавця. 2. Особливий вид рабства на Русі в XIV-XVI ст.
Словник української мови в 11 томах
кабала —
Кабала, -ли ж. Гаданіе по картамъ. Желех. класти кабали. Гадать но картамъ. Желех.
Словник української мови Грінченка