Лексикон львівський: поважно і на жарт

козла

ко́зла (кі́зла):

◊ ви́махнути ко́зла 1. стати сторчголов (ст)

2. вул. зробити щось непередбачуване, неочікуване; зробити все навпаки (ст): Ця новеля буде про Львів. Але в іншому випадку вони могли грубо помилитися. Скажім, що на початку, давши всі натяки на львівську новелю, а потім раптом, вже в ході оповідання, я рішив би, як це кажуть, вимахнути козла, і перенести всю акцію в іншу околицю, й представити читачам зовсім інші постаті з життя далекої провінції (Тарнавський З.)

◊ зроби́ти ко́зла (кі́зла) 1. = ви́махнути ко́зла 1: Сніг! Сніг! З радости “папуас” і “фрузя” аж кізла зробили, а командант зачав на голові ходити. Правдивй сніг! (Нова хата 1933)

2. = ви́махнути козла 2

Лексикон львівський: поважно і на жарт

Значення в інших словниках

  1. козла — ко́зла множинний іменник  Орфографічний словник української мови
  2. козла — -зел, козли, -ів, мн. 1》 Сидіння для погонича спереду брички, фаетона тощо; передок. 2》 Колода на чотирьох похилих ніжках, що використовується в парі з іншою як підставка для чого-небудь; кобилиця (у 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. козла — КО́ЗЛА, зел, КО́ЗЛИ, ів, мн. 1. Сидіння для візника спереду брички, фаетона і т. ін.; передок (у 2 знач.). Один циган кинувся до погонича і вдарив його .. Погонич так і покотився з козел (І.  Словник української мови у 20 томах
  4. козла — забива́ти / заби́ти козла́. Грати в доміно. Всі любили на Дніпропетровському агрегатному заводі .. “забивати козла” (З газети); — Ходімо до мене,— запропонував Серпень ..— Я в купе сам. Козла заб’ємо (Ю. Мушкетик). козла́ позабива́ти (якийсь час).  Фразеологічний словник української мови
  5. козла — КО́ЗЛА (КО́ЗЛИ) (підставка, стіл і т. ін. з дощок на чотирьох ніжках; чотиринога підставка для різання дров), ПІДМО́СТКИ, ПІДМО́СТЯ розм., КОБИ́ЛА розм., КОБИ́ЛИ́ЦІ (КОБИ́ЛИ́ЦЯ) розм., КОБИ́ЛЬНИЦІ (КОБИ́ЛЬНИЦЯ) діал.  Словник синонімів української мови
  6. козла — Ко́зла, ко́зел, ко́злам  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. козла — КО́ЗЛА, зел, КО́ЗЛИ, ів, мн. 1. Сидіння для погонича спереду брички, фаетона тощо; передок. Один циган кинувся до погонича і вдарив його.. Погонич так і покотився з козел (Н.-Лев., III.  Словник української мови в 11 томах