копула —
Копу́ла: — баня церкви [51] — купол [53] — купол, баня [II]
Словник з творів Івана Франка
копула —
ко́пула іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
копула —
-и, ж., зах. Кругла верхівка споруди (вежі, церкви тощо); маківка, купол.
Великий тлумачний словник сучасної мови
копула —
КО́ПУЛА², и, ж., зах. Кругла верхівка споруди (вежі, церкви і т. ін.); маківка, купол. Задзвонили маленькі церковні дзвінки, відтак обізвалась тонка сигнатурна у церковній копулі (І.
Словник української мови у 20 томах
копула —
ко́пула (від лат. copula – зав’язка, зв’язок) службове дієслово (напр.: «Він був хворий»).
Словник іншомовних слів Мельничука