копула

КО́ПУЛА², и, ж., зах.

Кругла верхівка споруди (вежі, церкви і т. ін.); маківка, купол.

Задзвонили маленькі церковні дзвінки, відтак обізвалась тонка сигнатурна у церковній копулі (І. Франко);

Золотилася [далеч] вже п'ятьма копулами святого Івана в Перемишлі (К. Гриневичева);

Маліє Соколина вежа, що підвелась копулою-юртою над будовами палаців (Р. Іваничук).

Значення в інших словниках

1. копула — Копу́ла: — баня церкви [51] — купол [53] — купол, баня [II]  Словник з творів Івана Франка
2. копула — ко́пула іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. копула — -и, ж., зах. Кругла верхівка споруди (вежі, церкви тощо); маківка, купол.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. копула — копула церк. баня, купол (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. копула — ко́пула (від лат. copula – зав’язка, зв’язок) службове дієслово (напр.: «Він був хворий»).  Словник іншомовних слів Мельничука