коритник

кори́тник знев. людина, яка використовує службове становище для власної наживи; кар'єрист (ср, ст): А скільки з'явилось комбінаторів і коритників. Злетілись, як мухи на новий смітник (Нижанківський)

Значення в інших словниках

1. коритник — (носій споживацької ідеології) мискоборець.  Словник синонімів Караванського