кість —
кість іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
кість —
див. КІСТКА.
Словник синонімів Караванського
кість —
кості, ж. 1》 Те саме, що кістка 1-3). Біла кість зневажл. — про людину знатного, дворянського походження. Кістьми лягти (полягти) — загинути в бою, на полі битви. 2》 тільки мн. Те саме, що кісточка 3).
Великий тлумачний словник сучасної мови
кість —
КІСТЬ, ко́сті, ж. 1. Те саме, що кі́стка 1–3. Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, бо не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю (Біблія. Пер. І.
Словник української мови у 20 томах
кість —
бі́ла кість, зневажл. Люди знатного походження, привілейованого стану. Ось і розбіглися всі по степу, і Оверко переміг. Його чорний шлик віявся по плечах. “Рубай, брати, білу кість!” (Ю. Яновський); О, то все біла кість наїздить над Збруч! (Д. Косарик).
Фразеологічний словник української мови
кість —
КІ́СТКА (тверде утворення в тілі людини й тварини), КІСТЬ, КОСТОМА́ХА зневажл.; МАСЛА́К (МАСЛЯ́К) (перев. стегнове утворення або таке, що випинається з-під шкіри).
Словник синонімів української мови
кість —
КІСТЬ, ко́сті, ж. 1. Те саме, що кі́стка 1-3. Після бійки Семен лежав на соломі, і всі кості йому боліли (Л. Укр., III, 1952, 638); Царю проклятий, лукавий, Аспиде неситий! Що ти зробив з козаками? Болота засипав Благородними костями (Шевч.
Словник української мови в 11 томах
кість —
Кість, ко́сти ж. 1) Кость. Кайдани-залізо ноги повривало, біле тіло козацьке-молодецьке коло жовтої кости пошмугляло. Дума. 2) Игральная кость. Програв чумак вози й воли в кости. н. п. ум. кістка, кісточка.
Словник української мови Грінченка