личман —
-а, ч. 1》 заст. Металева прикраса, яку жінки носили на шиї. 2》 діал. Пастух овець.
Великий тлумачний словник сучасної мови
личман —
ЛИЧМА́Н, а́, ч. 1. заст. Металева прикраса, яку жінки носили на шиї. Цур тобі, пек тобі, яка дженджуриста: я купив їй личман, ще хоче й намиста (з народної пісні); – Біля дівочого броду Лаврін Гримич уже який день розкопує старосвітську могилу.
Словник української мови у 20 томах
личман —
ПАСТУ́Х (той, хто пасе стадо, череду тощо), ПА́СТИР заст.; ТАБУ́ННИК, ГУРТІВНИ́К, СТА́ДНИК заст., СТАДА́Р діал. (той, хто пасе табун коней, верблюдів тощо); ЧЕРЕДНИ́К (перев. великої рогатої худоби); ЧАБА́Н, ВІВЧА́Р, ВАТА́ЖНИК заст., ГАЙДА́Р діал.
Словник синонімів української мови
личман —
ЛИЧМА́Н, а́, ч. 1. заст. Металева прикраса, яку жінки носили на шиї. 2. діал. Пастух овець. Як череді без личмана, так козакам без гетьмана (Номис, 1864, № 752).
Словник української мови в 11 томах
личман —
Личма́н, -на м. 1) Старшій пастухъ, чаще: старшій пастухъ овецъ. О. 1862. X. 45. Як череді без личмана, так козакам без гетьмана. Ном. № 752. Змалечку біля овець. Ось уже років з двадцять, як личманом.
Словник української мови Грінченка