лупа —
лу́па іменник жіночого роду скло лупа́ іменник жіночого роду лусочки
Орфографічний словник української мови
лупа —
1) збільшувальне скло, з. сочевиця; ЖМ. лупа. 2) (з насіння) лузга; (риб'яча) луска.
Словник синонімів Караванського
лупа —
I л`упа-и, ж. Оптичний прилад, що являє собою збиральну лінзу або систему лінз, застосовувану для розглядання дрібних деталей. II луп`а-и, ж. 1》 Маленькі часточки рогових клітин і шкірного жиру, що утворюються біля коренів волосся на голові. 2》 діал. Лузга (у 1 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
лупа —
1. сочка, див. лінза 2. це див. перхоть
Словник чужослів Павло Штепа
лупа —
ЛУПА́, и́, ж. 1. Маленькі часточки рогових клітин і шкірного жиру, що утворюються біля коренів волосся на голові. Вона помітила у волоссі білі порошинки лупи (О.
Словник української мови у 20 томах
лупа —
И, ч. і ж. Людина з банькуватими очима. Що, знову лупа? І чому ти так луп любиш?
Словник сучасного українського сленгу
лупа —
лу́па (франц. loupe, букв. – наріст) прилад (збиральна лінза або система лінз) для розглядання дрібних деталей.
Словник іншомовних слів Мельничука
лупа —
ЛУ́ПА, и, ж. Оптичний прилад, який являє собою збиральну лінзу або систему лінз, застосовувану для розглядання дрібних деталей. Ткачі по черзі дають роботу на розгляд.. Конторщик [конторник] розглядає з лупою і циркулем (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
лупа —
рос. лупа прилад (збиральна лінза або система лінз) для розглядання дрібних деталей.
Eкономічна енциклопедія
лупа —
Лупа́, -пи ж. 1) Перхоть (на головѣ). Харьк. г. 2) Чешуя рыбья. Вх. Лем. 433. --------------- Лупа, -пи ж. Лупа, увеличительное стекло. Ком. II. 89.
Словник української мови Грінченка