лупити
лупи́ти 1. здирати (ст)
♦ бу́деш на Ги́цлівській горі́ лупи́ти з псів шкі́ру ірон. про перспективи, які очікують ледачу дитину (Франко) (ст)
2. лупцювати (м, ср, ст): В дитинстві тато лупив мене за найменшу провину (Авторка)|| = валити
◊ лупи́ти як козу́-дерезу́ → коза-дереза
3. карт. грати (у карти)(ср, ст): Вони так лупили в карти, шо зовсім забули про Міська, який чекав їх на вінклю Вірменської уже з квадранс години (Авторка)
Лексикон львівський: поважно і на жарт