Значення в інших словниках
-
навести —
навести́ дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
навести —
[навеисти] -еиду, -еидеш, -еидеимо, -еидеите; мин. -в'іў, -веила; нак. -еиди, -еид'іт'
Орфоепічний словник української мови
-
навести —
див. наводити.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
навести —
НАВЕСТИ́ див. наво́дити.
Словник української мови у 20 томах
-
навести —
(наведу, наведеш) док.; кого на що. 1. крим., міл. Вказати на об'єкт злочину. БСРЖ, 368. 2. мол. Розкрити певні секрети. Один друг навів мене на класний і не дуже башльовий кабак. ПСУМС, 47.
Словник жарґонної лексики української мови
-
навести —
наво́дити (наверта́ти) / навести́ (наверну́ти) на ро́зум (на ум) кого і без додатка. Навчати когось не робити безглуздих вчинків, діяти розважливо, обдумано; наставляти. — Це дяка така матері, що тебе на розум наводила?...
Фразеологічний словник української мови
-
навести —
ВЕСТИ́ (спрямовувати рух кого-небудь, допомагати або примушувати йти куди-небудь), ПРОВА́ДИТИ, ПРОВОДЖА́ТИ, ПРОВО́ДИТИ, ПРИВО́ДИТИ (зі собою); ВВО́ДИТИ (УВО́ДИТИ), ЗАВО́ДИТИ, ВПРОВА́ДЖУВАТИ (УПРОВА́ДЖУВАТИ), ЗАПРОВА́ДЖУВАТИ (в межі чогось); ВИВО́ДИТИ...
Словник синонімів української мови
-
навести —
Наве́сти́, -веду́, -веде́ш; наві́в, навела́, -вели́; наві́вши
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
навести —
НАВЕСТИ́ див. наво́дити.
Словник української мови в 11 томах
-
навести —
Навести см. наводити.
Словник української мови Грінченка