наглий
на́глий 1. терміновий, невідкладний, нагальний (м, ср, ст): “В чому справа? Щось нагле? Невідкладне?” – поставленим голосом рік доктор (Оробець)
◊ на́гла по́міч → поміч
◊ на́глий суд → суд
2. несподіваний, раптовий (ср, ст)
◊ на́гла смерть → смерть
●<�а> най би тя на́гла троїста з бура́чка́ми кров зале́ла (проклін)
●<�а> най би тя на́гла чо́рна ка́ва заля́ла (проклін)
●<�а> най го на́гла кров заля́є (проклін)
●<�а> щоб тя на́глий сніг спали́в (проклін): На задушки пішов Ясько із своєю дівчиною на Личаківський цвинтар. “Я, – казав він, – волів би, щоб мене наглий сніг спалив. Я гадав, що вискочу з шкіри. Вона потягнула мене на “Оброньцуф” (Тарнавський З.)
Лексикон львівський: поважно і на жарт