не

не:

◊ не бери́ то на своє конто → конто

◊ не бе́сер → бесер

◊ не в <�мо́і́м, його, їі́> ґу́сті = ґус т

◊ не дзявкай → дзявкати

◊ не зна́ти, що в кому сиди́ть → сидіти

◊ не <�мій, його, їі́> ґуст → ґуст

◊ не при голосі → голос

Значення в інших словниках

1. не — не частка незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. не — НЕ – НІ Не, част. запереч. 1. Вживається перед присудком, підметом, другорядним членом речення, при протиставленні, в поєднанні з повторюваним словом тощо для повного заперечення змісту висловленого, при вираженні неповного заперечення...  Літературне слововживання
3. не — (в калькованих формах) годі <н. книгу годі купити, а не книги не купити>.  Словник синонімів Караванського
4. не — запереч. част. 1》 Уживається перед присудком для повного заперечення змісту висловленого. || Уживається перед підметом або другорядним членом речення для повного заперечення їх змісту.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. не — НЕ, част. запереч. 1. Уживається перед присудком для повного заперечення змісту висловленого. Не плач, Катерино, Не показуй людям сльози (Т. Шевченко); Соломія не одривала очей од берега (М.  Словник української мови у 20 томах
6. не — Не бачила сова орла, а як узріла, то аж зомліла. Глум дівчини з парубка, якого рідко бачить. Не бери чужого нічого — не будеш боятися нікого. Чесна людина не має ворогів. Не буде Галя, то буде друга краля.  Приповідки або українсько-народня філософія
7. не — (аж (і)) о́чі на лоб (на ло́ба, рідше догори́ і т. ін.) лі́зуть / полі́зли у кого, кому, чиї. 1. Хтось виявляє велике здивування, дуже вражений чимсь. Дід руку до вуха наставляє, так, ніби він недочува.  Фразеологічний словник української мови
8. не — Не, запереч.; «не» пишемо окремо, коли воно визначає заперечення, а коли «не» становить одно поняття з наступним словом, тоді пишемо вкупі; з неві́рною дружи́ною куди́ пі́ду, то заги́ну (Пісня). Ти не ві́рний друг (тобто, ти не є ві́рний друг), бо зра́див мене́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. не — НЕ, част. запереч. 1. Уживається перед присудком для повного заперечення змісту висловленого. Не плач, Катерино, Не показуй людям сльози (Шевч., І, 1951, 39); Соломія не одривала очей од берега (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
10. не — Не нар. Не. Гріх не личком зав'язати, та під лавку сховати. Ном. № 101. Не ходи, не люби, не залицяйся, не піду за тебе, не сподівайся. н. п.  Словник української мови Грінченка