Значення в інших словниках
-
о —
о 1 прийменник незмінювана словникова одиниця о 2 вигук незмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови
-
О —
I О. Як назва літери вживається в с. р.: заголовне о; як назва звука вживається в ч. р.: відкритий о; ненаголошений о. II О – ОБ О (перед приголосним) і об1 (перед голосним), прийм.
Літературне слововживання
-
о —
О, прийм. На. Для панни Амалії сей гість мав о стілько широке значінє, що не лишень завсігди похваляв кухню, але й кухарочку (Галіп, 13).
Українська літературна мова на Буковині
-
о —
I невідм., с. Дев'ятнадцята літера українського алфавіту на позначення голосного звука "о". II прийм. із знах. і місц. в. Сполучення з прийм. "о" виражають: Часові відношення: 1》 з місц.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
о —
О¹, невідм., с. Дев'ятнадцята літера українського алфавіту на позначення голосного звука “о”. – Та тут ось ізсередини на лантусі помітка якась накарлякана. Бублик якийсь, начебто як “О”... (О. Гончар). О², прийм., із знах. і місц. в. Сполучення з прийм.
Словник української мови у 20 томах
-
о —
ой, ле́ле. Уживається для вираження здивування, захоплення, страху, жалю і т. ін.; ох. Зазирнув (Макар Іванович) у передпокій .. і охолов. Ой, леле! Офіцер… (М. Коцюбинський); Ой, леле, Христя вже пішла, а я ще сиджу (С. Васильченко); о (і) ле́ле.
Фразеологічний словник української мови
-
о —
О! виг.; о-о́! о, прийм.; див. об о, частка; з попереднім словом (вказівним займ., присл.) сполучаємо розлідкою; оцей-о́, такий-о́, така-о́, той-о́, отут-о́
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
о —
О¹, невідм., сер. Вісімнадцята літера українського алфавіту на позначення голосного звука «о». — Та тут ось ізсередини на лантусі помітка якась накарлякана. Бублик якийсь, начебто як «О»... (Олесь Гончар, II, 1959, 153). О², прийм., із знах. і місц.
Словник української мови в 11 томах
-
о —
I. О меж. 1) О! О друже мій добрий, друже незабутний! Шевч. 2) Вотъ. О! о! дивись, як хороше! --------------- II. О пред. 1) Съ винительнымъ падежемъ: а) = об 1 (рѣдко и лишь въ литературн. языкѣ). О мур старою головою ударилась і трупом пала. Шевч. 614.
Словник української мови Грінченка