обарінок
обарі́нок коло, кільце (ст): Він сідає на лавочці і запалює цигарку. Пускає кілька димних обарінків і спокійно поглядає на Львів, що внизу (Тарнавський З.)||кулко
◊ ді́рка без обарі́нка ніщо (ст)
◊ як ді́рка без обарі́нка ніяк (ст): – Ну, як виглядаю? Добре? – Ні. – Зле? – Ні. – А як? – Як дірка без обарінка (Тарнавський З.)
Лексикон львівський: поважно і на жарт