обарінок

ОБАРІ́НОК, нка, ч., діал. Бублик.

Вуйни і вуйки з чужих сіл насходилися. Петрикові обарінки давали (Черемш., Тв., 1960, 35);

*У порівн. Гава, скрикнувши з болю, скрутився обарінком і покотився.. вниз (Фр., III, 1950, 23).

Значення в інших словниках

1. обарінок — Об[в]арі́нок: Оба́рінок: — бублик [2;4;5;7;III-IX,XI-XIII] — крендель, виріб із тіста, схожий формою на вісімку [51]  Словник з творів Івана Франка
2. обарінок — обарі́нок іменник чоловічого роду бублик діал.  Орфографічний словник української мови
3. обарінок — Бублик.  Словник синонімів Караванського
4. обарінок — -нка, ч., діал. Бублик.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. обарінок — ОБАРІ́НОК, ОБАРИ́НОК, нка, ч., діал. Бублик. Вуйни і вуйки з чужих сіл посходилися. Петрикові обарінки давали (Марко Черемшина); * У порівн. Ґава, скрикнувши з болю, скрутився обарінком і покотився .. вниз (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
6. обарінок — обарі́нок коло, кільце (ст): Він сідає на лавочці і запалює цигарку. Пускає кілька димних обарінків і спокійно поглядає на Львів, що внизу (Тарнавський З.)||кулко ◊ ді́рка без обарі́нка ніщо (ст) ◊ як ді́рка без обарі́нка ніяк (ст): – Ну, як виглядаю?...  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. обарінок — Оба́рінок (бублик), -нка; -рінки, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)