отвирати

отвира́ти 1. відчиняти (ст): Отвори, дитинко, двері: там хтось дзвонив, певно, цьоця Зоня, ще звечора зголосилася (Авторка)||втворяти

2. відкривати (ст): Видно, не було кому покерувати вродженою пристрастю хлопця, що сам собі отвирав широкі та невідомі обрії (Гординський); Містоголова “Боєвої управи” п. Володимир Темницький отвирав стрілецьку виставу промовою (Боберський)||втворяти

◊ <�зіпсу́ту> консе́рву отвори́ти → конзерва

◊ не смій рота отвори́ти → рот

◊ нема́ до кого пи́сок отвори́ти → писок

3. розплющити (очі)(ст)

Значення в інших словниках

1. отвирати — Отвира́ти. Те саме, що отворяти. Тяжко прийшло товтрянам отвирати свою читальню (Б., 1895, 5, 1); Позволили почтовим урядникам отвирати навіть приватні листи, щоби тілько напасти на сьлід якої беззаконности (Б.  Українська літературна мова на Буковині
2. отвирати — Не отвирай дверей, як не знаєш кому. Бо можеш відчинити для розбійника. Своїх тайн не звірюй нікому. Непрошеним двері отвирають. Непрошеного гостя проганяють з хати. Не рипай чужих дверей.  Приповідки або українсько-народня філософія