пер
пер:
◊ <�бу́ти> пер “ти” вул. говорити один одному “ти”; бути на “ти” (ст): Роман Гасюк був ориґінальною фігурою між цією “львівською братією”, чим і заслужив собі кличку “отамана лисого”. Справді, голова його була “як коліно”. Можливо, що авторитет він здобув собі через те, що був на “пер ти” з такими відомими в таборі особами, як о.д-р Емануїл Кордуба чи пор. Михайло Вербицький, якого інакше не кликав, як “Михасько” (Загачевський)||<�бути> через “ти”, говорити собі “ти”
Лексикон львівський: поважно і на жарт