помастити

помасти́ти 1. намазати (ст)||посмарувати

2. улестити (ст): Видно було, що Макс цим разом солідно його “помастив” і що це дало йому моральну сатисфакцію, поки що (Керницький)

Значення в інших словниках

1. помастити — помасти́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. помастити — -ащу, -астиш, перех. і неперех. Док. до мастити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. помастити — ПОМАСТИ́ТИ, ащу́, а́стиш, кого, що. Док. до масти́ти. Тодір оббілував його [вовка], вовчим ще теплим салом помастив чоботи і поніс шкуру в містечко на торг (М.  Словник української мови у 20 томах
4. помастити — ма́зати (масти́ти, нама́зувати і т. ін.) / нама́зати (намасти́ти, помасти́ти і т. ін.) са́лом п’я́ти (рідше п’я́тки). 1. Готуватися до втечі або втікати звідки-небудь.  Фразеологічний словник української мови
5. помастити — ПІДКУПО́ВУВАТИ (ПІДКУПА́ТИ) кого (подарунками, хабарями тощо схиляти когось до певних учинків на свою користь), ПЕРЕКУПА́ТИ (ПЕРЕКУПО́ВУВАТИ), ПІДКУПЛЯ́ТИ розм., КУПУВА́ТИ розм., КУПЛЯ́ТИ розм., ПЕРЕКУПЛЯ́ТИ розм., ПІДМА́ЗУВАТИ кого, кому, розм.  Словник синонімів української мови
6. помастити — ПОМАСТИ́ТИ, ащу́, а́стиш, перех. і неперех. Док. до масти́ти. Тодір оббілував його [вовка], вовчим ще теплим салом помастив чоботи і поніс шкуру в містечко на торг (Стельмах, І, 1962, 208)...  Словник української мови в 11 томах
7. помастити — Помасти́ти, -щу́, -сти́ш гл. 1) Помазать. Помасти вареники. Помасти тим болотом очі. Гн. І. 125. Вона її (піч) попідводила, помастила. Чуб. II. 67. 2) Запачкать. Помастила одежу. Уман. у.  Словник української мови Грінченка