противно —
Проти́вно: — навпаки [27;53] — противно (39і)<�пол. przeciwnie—навпаки; [MО,VI]
Словник з творів Івана Франка
противно —
проти́вно 1 прислівник неприємно незмінювана словникова одиниця проти́вно 2 прислівник навпаки незмінювана словникова одиниця діал. проти́вно 3 прийменник всупереч незмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови
противно —
Проти́вно. Навпаки. В вистій політиці повинні наші провідники, яко немічні, бути дуже розважні, не повинні поривати ся, як то кажуть, з мотикою на сонце, а противно — повинні уміти хісновати із кождої хвилі...
Українська літературна мова на Буковині
противно —
I Присл. до противний I. || у знач. присудк. сл. II присл., діал. 1》 На протилежність. 2》 у знач. вставн. сл. Навпаки. III прийм. із дав. в., книжн. Проти, всупереч.
Великий тлумачний словник сучасної мови
противно —
ПРОТИ́ВНО¹. Присл. до проти́вний¹. Роман захихикав так противно й смішно, що аж малі діти зареготались (І. Нечуй-Левицький); Відчуває [Стадницький], як по шкірі починає противно розтікатися колючий холод (М. Стельмах); // у знач. пред.
Словник української мови у 20 томах