псота

псо́та (перев. мн. псо́ти) вибрик, дрібна капость, яка зазвичай викликає сміх (ср, ст): І роблено псоти, псоти дрібні, смішні, не зі злоби, але для самої псоти, і роблено їх по-мистецьки, так, що отець-катехит ніколи не міг дійти, хто був автором псоти... Хоч Гушалевичеві хлопці робили псоти, та його любили, а він любив хлопців, знав про ті псоти і любив і собі ті псоти (Шухевич)|| = геца

◊ роби́ти псо́ти забавлятися пустощами; жартувати; кпити (ср, ст)|| = виправляти геци

Значення в інших словниках

1. псота — Псо́та: — бешкет; див. збитки [V] — витівки, пустощі [14] — збитки, пустощі [13] — пустощі, витівка [42] Псо́ти: — дурощі [XII] — прикрості, шкоди [XI] — робити збитки [51] — Псота — пустощі, витівки з польськ.  Словник з творів Івана Франка
2. псота — -и, ж., зах. 1》 Бідність, злидні. 2》 Погана погода. 3》 Уживається як лайливе слово.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. псота — ПСО́ТА, и, ж., діал. 1. Бідність, злидні. 2. Погана погода. 3. вульг. Уживається як лайливе слово.  Словник української мови у 20 томах
4. псота — Псо́та, -ти ж. 1) Бѣдность; бѣда, нужда. Вх. Уг. 264. 2) Плохая погода. Вх. Лем. 458. 3) Брань. Вх. Лем. 458.  Словник української мови Грінченка