рекорд —
реко́рд іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
рекорд —
СПРТ. найвище досягнення <�показник>; (брехні) найвищий ступінь <�вияв>.
Словник синонімів Караванського
рекорд —
[реикорд] -ду, м. (на) -д'і, мн. -дие, -д'іў
Орфоепічний словник української мови
рекорд —
-у, ч. 1》 Найвище досягнення, здобуте в чому-небудь. Встановлювати рекорд — досягати найвищих показників у чому-небудь. 2》 перен., розм. Найвищий ступінь вияву чого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
рекорд —
Осяг найвищий
Словник чужослів Павло Штепа
рекорд —
РЕКО́РД, у, ч. 1. Найвище досягнення, здобуте в чому-небудь. Диск блиснув проти сонця і вдарився об землю недалеко від прапорця. Кілька сантиметрів залишалось до рекорду (В.
Словник української мови у 20 томах
рекорд —
реко́рд (англ. record – запис, протокол, від лат. recordo – згадую, пам’ятаю) найвище досягнення, здобуте в якійсь галузі (у праці, спорті тощо).
Словник іншомовних слів Мельничука
рекорд —
поби́ти реко́рд. Зайняти перше місце, перемогти в чому-небудь. Уперта боротьба за першість розгорілась на гарбузах. Рекорд побив здоровенний дядько Ананій (Є. Кравченко).
Фразеологічний словник української мови
рекорд —
У́СПІХ (позитивний наслідок роботи, справи, змагання і т. ін.), ДОСЯ́ГНЕННЯ, УДА́ЧА, ЗДОБУ́ТОК, ПЕРЕМО́ГА, ТАЛА́Н, ЩА́СТЯ, ЗВЕ́РШЕННЯ перев. уроч., книжн., ПО́СТУП заст.; ТРІУ́МФ (блискучий публічний успіх); РЕКО́РД (найвищий наслідок у якійсь роботі).
Словник синонімів української мови
рекорд —
Реко́рд, -ду; -ко́рди, -дів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
рекорд —
РЕКО́РД, у, ч. 1. Найвище досягнення, здобуте в чому-небудь. Диск блиснув проти сонця і вдарився об землю недалеко від прапорця. Кілька сантиметрів залишалось до рекорду (Собко, Стадіон, 1954, 10); Рекорд дальності польоту належить морським ластівкам...
Словник української мови в 11 томах