рекорд

Значення в інших словниках

1. рекорд — реко́рд іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. рекорд — СПРТ. найвище досягнення <�показник>; (брехні) найвищий ступінь <�вияв>. Словник синонімів Караванського
3. рекорд — [реикорд] -ду, м. (на) -д'і, мн. -дие, -д'іў Орфоепічний словник української мови
4. рекорд — -у, ч. 1》 Найвище досягнення, здобуте в чому-небудь. Встановлювати рекорд — досягати найвищих показників у чому-небудь. 2》 перен., розм. Найвищий ступінь вияву чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. рекорд — Осяг найвищий Словник чужослів Павло Штепа
6. рекорд — РЕКО́РД, у, ч. 1. Найвище досягнення, здобуте в чому-небудь. Диск блиснув проти сонця і вдарився об землю недалеко від прапорця. Кілька сантиметрів залишалось до рекорду (В. Словник української мови у 20 томах
7. рекорд — реко́рд (англ. record – запис, протокол, від лат. recordo – згадую, пам’ятаю) найвище досягнення, здобуте в якійсь галузі (у праці, спорті тощо). Словник іншомовних слів Мельничука
8. рекорд — поби́ти реко́рд. Зайняти перше місце, перемогти в чому-небудь. Уперта боротьба за першість розгорілась на гарбузах. Рекорд побив здоровенний дядько Ананій (Є. Кравченко). Фразеологічний словник української мови
9. рекорд — У́СПІХ (позитивний наслідок роботи, справи, змагання і т. ін.), ДОСЯ́ГНЕННЯ, УДА́ЧА, ЗДОБУ́ТОК, ПЕРЕМО́ГА, ТАЛА́Н, ЩА́СТЯ, ЗВЕ́РШЕННЯ перев. уроч., книжн., ПО́СТУП заст.; ТРІУ́МФ (блискучий публічний успіх); РЕКО́РД (найвищий наслідок у якійсь роботі). Словник синонімів української мови
10. рекорд — Реко́рд, -ду; -ко́рди, -дів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. рекорд — РЕКО́РД, у, ч. 1. Найвище досягнення, здобуте в чому-небудь. Диск блиснув проти сонця і вдарився об землю недалеко від прапорця. Кілька сантиметрів залишалось до рекорду (Собко, Стадіон, 1954, 10); Рекорд дальності польоту належить морським ластівкам... Словник української мови в 11 томах