1. Словник української мови в 11 томах

рекорд

РЕКО́РД, у, ч.

1. Найвище досягнення, здобуте в чому-небудь.

Диск блиснув проти сонця і вдарився об землю недалеко від прапорця. Кілька сантиметрів залишалось до рекорду (Собко, Стадіон, 1954, 10);

Рекорд дальності польоту належить морським ластівкам, маршрут яких лежить з Північного полюса до Південного 60 000 кілометрів! (Наука… 9, 1965, 41).

◊ Встано́влювати (встанови́ти, дава́ти, да́ти, ста́вити, поста́вити і т. ін.) реко́рд — досягати найвищих показників у чому-небудь.

Шелемеха встановив новий рекорд швидкості, пролетівши за п’ятнадцять годин з Москви до Владивостока (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 35);

[Кіндрат:] Думаю виконати свій п’ятирічний план [видобутку вугілля] за півтора року.. [Павло:] Хочеш рекорд дати? (Корн., II, 1955, 154);

Ївжин батько поставив рекорд по сівбі, це був зразок високої трудової доблесті (Донч., IV, 1957, 176);

Побива́ти [попере́дні (старі́ і т. ін.)] реко́рди див. побива́ти;

Поби́ти реко́рд див. поби́ти.

2. перен., розм. Найвищий ступінь вияву чого-небудь.

Гадаємо, що по суті цього рекорду продажності, хамства.. і цинізму які б то не були пояснення — зайві (Еллан, II, 1958, 261).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рекорд — реко́рд іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. рекорд — СПРТ. найвище досягнення <�показник>; (брехні) найвищий ступінь <�вияв>. Словник синонімів Караванського
  3. рекорд — [реикорд] -ду, м. (на) -д'і, мн. -дие, -д'іў Орфоепічний словник української мови
  4. рекорд — -у, ч. 1》 Найвище досягнення, здобуте в чому-небудь. Встановлювати рекорд — досягати найвищих показників у чому-небудь. 2》 перен., розм. Найвищий ступінь вияву чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. рекорд — Осяг найвищий Словник чужослів Павло Штепа
  6. рекорд — РЕКО́РД, у, ч. 1. Найвище досягнення, здобуте в чому-небудь. Диск блиснув проти сонця і вдарився об землю недалеко від прапорця. Кілька сантиметрів залишалось до рекорду (В. Словник української мови у 20 томах
  7. рекорд — ре́ко́рд рекорд ◊ кро́пнути ре́ко́рд → кропнути Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. рекорд — реко́рд (англ. record – запис, протокол, від лат. recordo – згадую, пам’ятаю) найвище досягнення, здобуте в якійсь галузі (у праці, спорті тощо). Словник іншомовних слів Мельничука
  9. рекорд — поби́ти реко́рд. Зайняти перше місце, перемогти в чому-небудь. Уперта боротьба за першість розгорілась на гарбузах. Рекорд побив здоровенний дядько Ананій (Є. Кравченко). Фразеологічний словник української мови
  10. рекорд — У́СПІХ (позитивний наслідок роботи, справи, змагання і т. ін.), ДОСЯ́ГНЕННЯ, УДА́ЧА, ЗДОБУ́ТОК, ПЕРЕМО́ГА, ТАЛА́Н, ЩА́СТЯ, ЗВЕ́РШЕННЯ перев. уроч., книжн., ПО́СТУП заст.; ТРІУ́МФ (блискучий публічний успіх); РЕКО́РД (найвищий наслідок у якійсь роботі). Словник синонімів української мови
  11. рекорд — Реко́рд, -ду; -ко́рди, -дів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)