скапаритися

скапа́ритися здеґрадувати, зійти нанівець; занапаститися (ср, ст): Матвій міг покутувати за свою дурноту, за неграмотність, але чому мав скапаритися тут він – письменний, молодий, охочий до праці парубок? (Цегельська)||зійти на діди, зійти на пси, скапцаніти

Значення в інших словниках

1. скапаритися — скапа́ритися дієслово доконаного виду зникнути; пропасти діал.  Орфографічний словник української мови
2. скапаритися — див. вмирати  Словник синонімів Вусика
3. скапаритися — -рюся, -ришся, док., діал. Зникнути, пропасти. || Померти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. скапаритися — СКАПА́РИТИСЯ, рюся, ришся, док., діал. Зникнути, пропасти; // Померти. – Не лікування мені тепер у голові .. Як я маю змарнувати своє життя, спиняючися посеред дороги, то нехай уже краще скапарюся... (А. Крушельницький).  Словник української мови у 20 томах
5. скапаритися — УМЕ́РТИ (ВМЕ́РТИ) (про людину — перестати жити), ПОМЕ́РТИ, СКОНА́ТИ, ВІДІЙТИ́ заст., ПЕРЕСТА́ВИТИСЯ заст., ВИ́ТЯГТИСЯ розм., КІНЧИ́ТИСЯ розм., СКІНЧИ́ТИСЯ розм., СКАПУ́СТИТИСЯ розм., СКАПУ́ТИТИСЯ розм., ДІЙТИ́ розм., ОДУБІ́ТИ зневажл., ОДУБИ́ТИСЯ зневажл.  Словник синонімів української мови
6. скапаритися — СКАПА́РИТИСЯ, рюся, ришся, док., діал. Зникнути, пропасти; // Померти. — Не лікування мені тепер у голові.. Як я маю змарнувати своє життя, спиняючися посеред дороги, то нехай уже краще скапарюся… (Круш., Буденний хліб.., 1960, 102).  Словник української мови в 11 томах