сісти

сі́сти:

◊ ні сі́ло ні впа́ло ні з того ні з сього; раптово, несподівано (м, ср, ст): Одного пізнього вечора, коли ми зі Степаном йшли від головного двірця вулицею Городоцькою, він ні сіло ні впало запропонував мені: “Гавкаймо!” Я до нього: “Що ти, здурів? Це ж ніч!” – “Тим краще” (Мельник)

Значення в інших словниках

1. сісти — сі́сти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. сісти — [с’істие] с'аду, с'адеиш; нак. с'ад', с'ад'теи  Орфоепічний словник української мови
3. сісти — див. сідати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. сісти — СІ́СТИ див. сіда́ти.  Словник української мови у 20 томах
5. сісти — Де сів, там сів, аби дещо з'їв. Мені байдуже де буду сидіти, аби добре наївся. Є де сісти, та нема що з'їсти. Про бідного господаря, що хоч мав свою хату, та голодував. Сів каменем тихо, тай думає лихо. Присмирнів, та це певно, щоб більше лихо скоїти.  Приповідки або українсько-народня філософія
6. сісти — не дава́ти / не да́ти (і) пили́ні (пороши́ні, пороши́нці, пили́нці і т. ін.) впа́сти (сі́сти). 1. на кого. Дбайливо доглядати, опікати кого-небудь, піклуватися про когось, щось. Він знав Іру за білоручку, на яку мати не давала впасти пилинці (П.  Фразеологічний словник української мови
7. сісти — ЗАХО́ДИТИ (про небесні світила — спускатися за лінію обрію), ЗАКО́ЧУВАТИСЯ, СІДА́ТИ, ОСІДА́ТИ, ПА́ДАТИ, ХОВА́ТИСЯ, ЗАПАДА́ТИ розм. — Док.: зайти́, закоти́тися, сі́сти, осі́сти, схова́тися, запа́сти. Із-за гаю сонце сходить, За гай і заходить (Т.  Словник синонімів української мови
8. сісти — Сі́сти, ся́ду, ся́деш; сядь, ся́дьмо, ся́дьте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. сісти — СІ́СТИ див. сіда́ти.  Словник української мови в 11 томах
10. сісти — Сісти см. сідати.  Словник української мови Грінченка