товкти

товкти́ бити (ср, ст)|| = валити

◊ люби́ти як ду́шу, товкти́ як гру́шу про те, що любов не заважає бути справедливим і вимогливим (ст)

◊ товкти́ собою багато їздити, подорожувати (часто без комфорту)(м, ср, ст): Щонеділі і свята пополудні товк собою по селах, наче Марко по пеклі (Шухевич)||товктися

◊ товкти́ як гру́шку сильно аюо часто бити (ср)|| = бити як в бубен

Значення в інших словниках

1. товкти — товкти́ дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. товкти — (у ступі) дробити, розтирати; (траву) ТОПТАТИ; (посуд) бити; (те саме) повторювати, ТОВКМАЧИТИ; (кого) дубасити, бити; (напам'ять) визуджувати.  Словник синонімів Караванського
3. товкти — див. бити; говорити; трощити  Словник синонімів Вусика
4. товкти — ТОВКТИ́, вчу́, че́ш, недок. 1. що. Пом'якшувати, дробити, розтирати що-небудь у ступі, ступці і т. ін. товкачем, товкачиком, макогоном. Валя в клуні товче пшоно в ступі (С.  Словник української мови у 20 томах
5. товкти — -вчу, -чеш, недок. 1》 перех. Пом'якшувати, дробити, розтирати що-небудь у ступі, ступці і т. ін. товкачем, товкачиком, макогоном. || Б'ючи товкачем (звичайно в ступі), обдирати лузгу, шкірку з проса, пшениці і т. ін. || перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. товкти — товкти́ во́ду в сту́пі. Займатися чим-небудь непотрібним, безрезультатним; марно гаяти час. (Хома:) Слава Богу, світ мені прояснився, одлягло від серця, товчи скільки хочеш воду в ступі, буду мовчати (І.  Фразеологічний словник української мови
7. товкти — БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВАТИ кого, перев. чим, розм., ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ) кого, перев. чим, розм., ЧАСТУВА́ТИ кого, перев.  Словник синонімів української мови
8. товкти — Товкти́, товчу́, -че́ш, -чу́ть; товк, товкла́, товкли́; товчи́, -чі́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. товкти — ТОВКТИ́, вчу́, че́ш, недок. 1. перех. Пом’якшувати, дробити, розтирати що-небудь у ступі, ступці і т. ін. товкачем, товкачиком, макогоном. Валя в клуні товче пшоно в ступі (Вас.  Словник української мови в 11 томах
10. товкти — Товкти, -вчу, -чеш гл. 1) Толочь. Засипав у ступу проса і став товкти. Рудч. Ск. II. 166. Хто товче, той хліб пече. 2) Колотить, бить. Заведуться ляхи з козаками і почнуть один одного товкти та шпарить. Стор. МПр. 45.  Словник української мови Грінченка