фанфарон

фанфарон іст. зніжений, розпещений молодий чоловік; елегант: В 1825 році принагідний мандрівник так описує свою мандрівку в ці сторони [на Погулянку]: “В реставрації був гамір, велике товариство пило пиво. Міські елеганти, звані “фанфаронами”, були прибрані за найновішою модою; капелюхи мали в кратки, на шиях кратковані хустини, сурдути “кадрильовані” або підшиті краткованою китайкою, панталони у пружки – виглядали як циркові арлекіни” (Крип'якевич)|| = ананас

Значення в інших словниках

1. фанфарон — фанфаро́н іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. фанфарон — див. БАЗІКА, ХВАЛЬКО.  Словник синонімів Караванського
3. фанфарон — див. балакучий; пихатий  Словник синонімів Вусика
4. фанфарон — див. хвастун, задавака, чванько, позер, самохвалець, спесивий  Словник чужослів Павло Штепа
5. фанфарон — ФАНФАРО́Н, а, ч., розм. Пихатий, гоноровитий, зарозумілий базіка; хвалько. Фанфарони в політиці.  Словник української мови у 20 томах
6. фанфарон — -а, ч., розм. Пихатий, гоноровитий, зарозумілий базіка; хвалько.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. фанфарон — фанфаро́н (ісп. fanfarron, від араб. фарфар – легковажний, балакучий) хвалько.  Словник іншомовних слів Мельничука
8. фанфарон — ХВАЛЬКО́ розм. (людина, яка любить хвалити себе, хвастати ким-, чим-небудь), ХВАСТУ́Н підсил. розм., ХВАСТ підсил. розм., ВИХВАЛЯ́КА підсил. розм.; САМОХВА́Л, САМОХВА́ЛЕЦЬ (той, хто хвалить себе); ФАНФАРО́Н розм. (хвалькуватий базіка).  Словник синонімів української мови
9. фанфарон — ФАНФАРО́Н, а, ч., розм. Пихатий, гоноровитий, зарозумілий базіка; хвалько.  Словник української мови в 11 томах