фарба —
Кольорова речовина, якою мастять чи малюють, називається фарбою. А барва – то природний колір, тон, колорит, відтінок. Під впливом російської мови, де слово краска виражає обидва ці поняття...
«Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
фарба —
фа́рба іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
фарба —
[фарба] -бие, д. і м. -б'і
Орфоепічний словник української мови
фарба —
Фарба, барва, краска Щодо слів фарба й барва помиляються часом навіть деякі письменники, неправильно вживаючи їх: «Рожеві вуста, на яких грає стільки фарби й сонця, співчутливо питають», «Обличчя, пофарбовані полум’ям під гарячу мідь».
«Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
фарба —
ФА́РБА, и, ж. 1. Речовина для забарвлювання предметів у той чи інший колір або малювання картин. Дівчата ходили од однієї матерії до другої, лапали руками, слинили крадькома й терли в пальцях, щоб спробувати, чи не одстає фарба (І.
Словник української мови у 20 томах
фарба —
-и, ж. 1》 Речовина для забарвлювання предметів у той чи інший колір, для малювання картин. || Шар такої речовини на поверхні предмета. Олійна фарба. 2》 перев. мн., рідко. Те саме, що барва 1). 3》 тільки мн., перен., рідко.
Великий тлумачний словник сучасної мови
фарба —
згу́щувати (згуща́ти) / згусти́ти фа́рби (ба́рви). Надмірно перебільшувати що-небудь. (Канцлер:) Я фарби згущую? Так ні ж! Картина в нас іще чорніш (Переклад М. Лукаша); Хлопець розповідав друзям про своє життя, не згущуючи барв (М.
Фразеологічний словник української мови
фарба —
ФА́РБА, и, ж. 1. Речовина для забарвлювання предметів у той чи інший колір, для малювання картин. Дівчата ходили од однієї матерії до другої, лапали руками, слинили крадькома й терли в пальцях, щоб спробувати, чи не одстає фарба (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
фарба —
Фарба, -би ж. = краска. Брали поетичні фарби.... з того, що бачили перед собою. Левиц. І. Світ. 11. см. хварба.
Словник української мови Грінченка