фарба

фа́рба:

пуска́ти фа́рбупускати

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фарба — Кольорова речовина, якою мастять чи малюють, називається фарбою. А барва – то природний колір, тон, колорит, відтінок. Під впливом російської мови, де слово краска виражає обидва ці поняття... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. фарба — фа́рба іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. фарба — (водяна) акварель, (олійна) олія, (кубова) калія, сов. індиґо, (в керамці) полива, поливо; (осени) барва, колір; (обличчя) рум'янець. Словник синонімів Караванського
  4. фарба — [фарба] -бие, д. і м. -б'і Орфоепічний словник української мови
  5. фарба — Фарба, барва, краска Щодо слів фарба й барва помиляються часом навіть деякі письменники, неправильно вживаючи їх: «Рожеві вуста, на яких грає стільки фарби й сонця, співчутливо питають», «Обличчя, пофарбовані полум’ям під гарячу мідь». «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  6. фарба — ФА́РБА, и, ж. 1. Речовина для забарвлювання предметів у той чи інший колір або малювання картин. Дівчата ходили од однієї матерії до другої, лапали руками, слинили крадькома й терли в пальцях, щоб спробувати, чи не одстає фарба (І. Словник української мови у 20 томах
  7. фарба — -и, ж. 1》 Речовина для забарвлювання предметів у той чи інший колір, для малювання картин. || Шар такої речовини на поверхні предмета. Олійна фарба. 2》 перев. мн., рідко. Те саме, що барва 1). 3》 тільки мн., перен., рідко. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. фарба — згу́щувати (згуща́ти) / згусти́ти фа́рби (ба́рви). Надмірно перебільшувати що-небудь. (Канцлер:) Я фарби згущую? Так ні ж! Картина в нас іще чорніш (Переклад М. Лукаша); Хлопець розповідав друзям про своє життя, не згущуючи барв (М. Фразеологічний словник української мови
  9. фарба — КО́ЛІР (світловий тон чого-небудь), БА́РВА, ЗАБА́РВЛЕННЯ, ЗАБА́РВЛЕНІСТЬ, ОБА́РВЛЕННЯ, ФА́РБА розм., ОФА́РБЛЕННЯ розм.; МАСТЬ (забарвлення волосяного покриву тварини). Словник синонімів української мови
  10. фарба — Фа́рба, -би; фа́рби, фарб Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. фарба — ФА́РБА, и, ж. 1. Речовина для забарвлювання предметів у той чи інший колір, для малювання картин. Дівчата ходили од однієї матерії до другої, лапали руками, слинили крадькома й терли в пальцях, щоб спробувати, чи не одстає фарба (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  12. фарба — Фарба, -би ж. = краска. Брали поетичні фарби.... з того, що бачили перед собою. Левиц. І. Світ. 11. см. хварба. Словник української мови Грінченка