1. Фразеологічний словник української мови

фарба

згу́щувати (згуща́ти) / згусти́ти фа́рби (ба́рви). Надмірно перебільшувати що-небудь. (Канцлер:) Я фарби згущую? Так ні ж! Картина в нас іще чорніш (Переклад М. Лукаша); Хлопець розповідав друзям про своє життя, не згущуючи барв (М. Зарудний); — Я навмисне згустив фарби, щоб акцентувати на головній небезпеці (І. Муратов). згу́щено фа́рби. Тритузний, відчувши, що переборщив, спробував згладити враження: — Може, в чому й згущено фарби, але ж диму без вогню не буває. Чи такі вже ми святенькі? (О. Гончар).

налива́тися / нали́тися жа́ром (фа́рбою). Червоніти від сорому, збудження і т. ін. Оторопіло помітив (Лісовський), як мінився, наливаючись жаром, тонкий вид молодиці (М. Стельмах); — Я думала, ти хотів мені щось сказати..— І скажу,— наливається фарбою Омелько (І. Цюпа).

не поскупи́тися / не скупи́тися на фа́рби, книжн. Висвітлювати, зображувати кого-, що-небудь дуже виразно (перев. з перебільшенням). Ще тільки вчора Роман читав у газеті про нього захоплюючий нарис. Автор нарису не поскупився на фарби, використав усю свою палітру (В. Минко).

те́мними фа́рбами, зі сл. зобража́ти, малюва́ти і под. Негативно, непривабливо, гірше, ніж є насправді. Навіщо ж автор надає їй якийсь хист зводниці?.. Та й далі він малює її темними фарбами (Панас Мирний); Вона не малювала собі будучини ані рожевими, ані темними фарбами (Г. Хоткевич).

у роже́вих фа́рбах (роже́вими фа́рбами); у роже́вому сві́тлі, зі сл. зобра́жувати, постава́ти і под. Краще, ніж є насправді; ідеалізовано. Підбадьорений обіцянками Потьомкіна, Головатий все малював у рожевих фарбах, передбачаючи, що й сам він матиме можливість дослужитися до високого чину (С. Добровольський).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фарба — Кольорова речовина, якою мастять чи малюють, називається фарбою. А барва – то природний колір, тон, колорит, відтінок. Під впливом російської мови, де слово краска виражає обидва ці поняття... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. фарба — фа́рба іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. фарба — (водяна) акварель, (олійна) олія, (кубова) калія, сов. індиґо, (в керамці) полива, поливо; (осени) барва, колір; (обличчя) рум'янець. Словник синонімів Караванського
  4. фарба — [фарба] -бие, д. і м. -б'і Орфоепічний словник української мови
  5. фарба — Фарба, барва, краска Щодо слів фарба й барва помиляються часом навіть деякі письменники, неправильно вживаючи їх: «Рожеві вуста, на яких грає стільки фарби й сонця, співчутливо питають», «Обличчя, пофарбовані полум’ям під гарячу мідь». «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  6. фарба — ФА́РБА, и, ж. 1. Речовина для забарвлювання предметів у той чи інший колір або малювання картин. Дівчата ходили од однієї матерії до другої, лапали руками, слинили крадькома й терли в пальцях, щоб спробувати, чи не одстає фарба (І. Словник української мови у 20 томах
  7. фарба — фа́рба: ◊ пуска́ти фа́рбу → пускати Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. фарба — -и, ж. 1》 Речовина для забарвлювання предметів у той чи інший колір, для малювання картин. || Шар такої речовини на поверхні предмета. Олійна фарба. 2》 перев. мн., рідко. Те саме, що барва 1). 3》 тільки мн., перен., рідко. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. фарба — КО́ЛІР (світловий тон чого-небудь), БА́РВА, ЗАБА́РВЛЕННЯ, ЗАБА́РВЛЕНІСТЬ, ОБА́РВЛЕННЯ, ФА́РБА розм., ОФА́РБЛЕННЯ розм.; МАСТЬ (забарвлення волосяного покриву тварини). Словник синонімів української мови
  10. фарба — Фа́рба, -би; фа́рби, фарб Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. фарба — ФА́РБА, и, ж. 1. Речовина для забарвлювання предметів у той чи інший колір, для малювання картин. Дівчата ходили од однієї матерії до другої, лапали руками, слинили крадькома й терли в пальцях, щоб спробувати, чи не одстає фарба (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  12. фарба — Фарба, -би ж. = краска. Брали поетичні фарби.... з того, що бачили перед собою. Левиц. І. Світ. 11. см. хварба. Словник української мови Грінченка