фарба

ФА́РБА, и, ж.

1. Речовина для забарвлювання предметів у той чи інший колір, для малювання картин.

Дівчата ходили од однієї матерії до другої, лапали руками, слинили крадькома й терли в пальцях, щоб спробувати, чи не одстає фарба (Н.-Лев., II, 1956, 45);

Єгиптянин бере відро з фарбою і квачі, лагодячись іти малювати мура (Л. Укр., II, 1951, 247);

— Я дуже люблю малювати. Мені мама обіцяла фарби подарувати, акварель називається (Ю. Янов., І, 1954, 43);

// Шар такої речовини на поверхні предмета.

Облуплена, облущена фарба бортів. Іржа… Ілюмінатори засновані павутинням (Гончар, Тронка, 1963, 236).

♦ Водяні́ фа́рби див. водяни́й;

Ема́леві фа́рби див. ема́левий;

Ку́бова фа́рба див. ку́бовий;

Олі́йна фа́рба див. олі́йний.

♦ Згу́щувати (згуща́ти, згусти́ти) фа́рби див. згу́щувати;

Малюва́ти (зобража́ти і т. ін.) роже́вими фа́рбами (у роже́вих фа́рбах) кого, що —висвітлювати, зображувати, уявляти кого-, що-небудь кращим, ніж є (ніж буде) насправді; ідеалізувати.

Вона не малювала собі будучини ані рожевими, ані темними фарбами (Хотк., II, 1966, 132);

Підбадьорений обіцянками Потьомкіна, Головатий все малював у рожевих фарбах, передбачаючи, що і сам він матиме можливість дослужитися до високого чину (Добр., Очак. розмир, 1965, 32);

Малюва́ти (зобража́ти і т. ін.) те́мними фа́рбами кого, що — надавати кому-, чому-небудь негативних рис, змальовувати непривабливо, непринадно.

Навіщо ж автор надає їй [матері] якийсь хист зводниці? ..Та й далі він малює її темними фарбами (Мирний, V, 1955, 424).

2. перев. мн., рідко. Те саме, що ба́рва 1.

І фарбами й золотом з сяючих крил Пишався метелик, аж вибивсь із сил (Щог., Поезії, 1958, 337);

Іноді поманить [море] ласкавою синьою фарбою, іноді воно з небом зійдеться й почне чарувати (Ю. Янов., II, 1958, 41);

Аеродром. Ліворуч — гайок, прибраний першими золотавими фарбами осені (Мик., І, 1957, 493).

3. тільки мн., перен., рідко. Виражальні засоби мови, музики, сценічного мистецтва; барви (у 2 знач.).

Найгарячіші фарби взяв Гоголь для свого дніпровського пейзажу (Рильський, III, 1956, 26);

Поезія В. Маяковського — грізне і бойове знаряддя, бо поет зумів знайти фарби, художні засоби для життєвого виразу ідей соціалізму (Мист., 2, 1956, 18).

4. тільки одн., рідко. Те саме, що рум’я́нець 1; краска (у 2 знач.).

Фарба поволі сходила з її й так блідих щік (Коп., Лейтенанти, 1947, 206);

Тодоска не розібрала, що сказав парубок, але зла фарба спалахнула на її пещених щоках (Стельмах, І, 1962, 84).

♦ Залива́тися (зали́тися, залля́тися) фа́рбою див. залива́тися;

Налива́тися (нали́тися, налля́тися) фа́рбою див. налива́тися.