1. Словник синонімів української мови

фарба

КО́ЛІР (світловий тон чого-небудь), БА́РВА, ЗАБА́РВЛЕННЯ, ЗАБА́РВЛЕНІСТЬ, ОБА́РВЛЕННЯ, ФА́РБА розм., ОФА́РБЛЕННЯ розм.; МАСТЬ (забарвлення волосяного покриву тварини). А нам же треба, нам же треба Ростить поезії плоди, — Могутніх рим під гуркіт неба, Під колір неба і води (А. Малишко); Шати на ньому барви мулу (Леся Українка); Мартинюк лежав і думав, що ось його волосся починає втрачати своє забарвлення (Л. Дмитерко); Море — пустельний степ одного обарвлення й одного запаху (Ю. Яновський); Аеродром. Ліворуч — гайок, прибраний першими золотавими фарбами осені (І. Микитенко); Далеко серед моря бовтався пароплав-база для обслуговування підводного човна. Він часто міняв офарблення і назву (М. Трублаїні); Кобила під ним аж горіла золотою мастю (Ю. Яновський). — Пор. 1. відті́нок.

РУМ'Я́НЕЦЬ (природний рожевий або червоний колір щік, обличчя), ЧЕ́РВІНЬ, ФА́РБА рідко, ТРОЯ́НДИ поет., КРА́СКА розм., РУМ'Я́НОК розм.; РО́ЗЛИ́В (великий, широкий рум'янець). З села до нас приходили дівчата з густим, мов цвіт, рум'янцем на щоках (М. Стельмах); Я бачу неміч; блідий вид І щоки, червінем покриті (Я. Щоголів); Фарба поволі сходила з її й так блідих щік (О. Копиленко); На обличчі її розквітають дві троянди (Н. Рибак); Постать її була гнучка, лице бліде з легкою краскою (Леся Українка); Ксеня бачила, як стривожені жінки, з сухими рум'янками на щоках, почали обсмикувати на дітях сукеночки, штанці (В. Бабляк); Спідлоба глянула (Орися) на Юлю, і ще більше прогустішав на щоках вишневий розлив (Григорій Тютюнник). — Пор. багря́нець.

ФА́РБА (речовина для забарвлення), ФА́БРА заст., БА́РВА рідше. На стіні, проти стола, висить великий портрет Шевченка, хорошої роботи олійними фарбами, в красних рамах (М. Коцюбинський); Чималі вікна й двері, віконниці, помальовані зеленою фаброю, ґанок коло дверей — все те дуже одрізняло Леміщину хату од других (І. Нечуй-Левицький); (Любов:) Пам'ятаєте, в одному романі Золя маляр вішається з розпачу, бо не може барвами змалювати свій ідеал (Леся Українка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фарба — Кольорова речовина, якою мастять чи малюють, називається фарбою. А барва – то природний колір, тон, колорит, відтінок. Під впливом російської мови, де слово краска виражає обидва ці поняття... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. фарба — фа́рба іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. фарба — (водяна) акварель, (олійна) олія, (кубова) калія, сов. індиґо, (в керамці) полива, поливо; (осени) барва, колір; (обличчя) рум'янець. Словник синонімів Караванського
  4. фарба — [фарба] -бие, д. і м. -б'і Орфоепічний словник української мови
  5. фарба — Фарба, барва, краска Щодо слів фарба й барва помиляються часом навіть деякі письменники, неправильно вживаючи їх: «Рожеві вуста, на яких грає стільки фарби й сонця, співчутливо питають», «Обличчя, пофарбовані полум’ям під гарячу мідь». «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  6. фарба — ФА́РБА, и, ж. 1. Речовина для забарвлювання предметів у той чи інший колір або малювання картин. Дівчата ходили од однієї матерії до другої, лапали руками, слинили крадькома й терли в пальцях, щоб спробувати, чи не одстає фарба (І. Словник української мови у 20 томах
  7. фарба — фа́рба: ◊ пуска́ти фа́рбу → пускати Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. фарба — -и, ж. 1》 Речовина для забарвлювання предметів у той чи інший колір, для малювання картин. || Шар такої речовини на поверхні предмета. Олійна фарба. 2》 перев. мн., рідко. Те саме, що барва 1). 3》 тільки мн., перен., рідко. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. фарба — згу́щувати (згуща́ти) / згусти́ти фа́рби (ба́рви). Надмірно перебільшувати що-небудь. (Канцлер:) Я фарби згущую? Так ні ж! Картина в нас іще чорніш (Переклад М. Лукаша); Хлопець розповідав друзям про своє життя, не згущуючи барв (М. Фразеологічний словник української мови
  10. фарба — Фа́рба, -би; фа́рби, фарб Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. фарба — ФА́РБА, и, ж. 1. Речовина для забарвлювання предметів у той чи інший колір, для малювання картин. Дівчата ходили од однієї матерії до другої, лапали руками, слинили крадькома й терли в пальцях, щоб спробувати, чи не одстає фарба (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  12. фарба — Фарба, -би ж. = краска. Брали поетичні фарби.... з того, що бачили перед собою. Левиц. І. Світ. 11. см. хварба. Словник української мови Грінченка