фарба

ФА́РБА, и, ж.

1. Речовина для забарвлювання предметів у той чи інший колір або малювання картин.

Дівчата ходили од однієї матерії до другої, лапали руками, слинили крадькома й терли в пальцях, щоб спробувати, чи не одстає фарба (І. Нечуй-Левицький);

Єгиптянин бере відро з фарбою і квачі, лагодячись іти малювати мура (Леся Українка);

Кольорова речовина, якою мастять чи фарбують або малюють, зветься фарбою (Б. Антоненко-Давидович);

Фарбу на поверхню деталей наносять спеціальними форсунками, які розбризкують її на найдрібніші крапельки (з навч. літ.);

– Я дуже люблю малювати. Мені мама обіцяла фарби подарувати, акварель називається (Ю. Яновський);

// Шар такої речовини на поверхні предмета.

Облуплена, облущена фарба бортів. Іржа... Ілюмінатори засновані павутинням (О. Гончар).

2. перев. мн., рідко. Те саме, що ба́рва 1.

І фарбами й золотом з сяючих крил Пишався метелик, аж вибивсь із сил (Я. Щоголів);

Іноді поманить [море] ласкавою синьою фарбою, іноді воно з небом зійдеться й почне чарувати (Ю. Яновський);

Аеродром. Ліворуч – гайок, прибраний першими золотавими фарбами осені (І. Микитенко).

3. тільки мн., перен., рідко. Виражальні засоби мови, музики, сценічного мистецтва; барви (у 2 знач.).

Найгарячіші фарби взяв Гоголь для свого дніпровського пейзажу (М. Рильський).

4. тільки одн., рідко. Те саме, що рум'я́нець 1; краска (у 2 знач.).

Фарба поволі сходила з її й так блідих щік (О. Копиленко);

Тодоска не розібрала, що сказав парубок, але зла фарба спалахнула на її пещених щоках (М. Стельмах).

(1) Водоемульсі́йна фа́рба – фарба, одержана введенням пігментів у водні розчини речовин, що утворюють плівку.

Водоемульсійна фарба для стін на основі акрилової смоли попереджує утворення цвілі (з наук.-попул. літ.);

Не пошкодува́ти фарб див. пошкодува́ти;

(2) Олі́йна фа́рба – фарба, розведена на олії.

Коло порога висів у білому клобуці, намальований олійними фарбами, якийсь давній митрополит (І. Нечуй-Левицький);

В коридорах і на сходах консерваторії йшов ремонт, пахло свіжим вапном і олійною фарбою (В. Кучер).

△ (3) Водяні́ фа́рби – фарби для малювання, які розводять водою.

Акварель – різновид живописного мистецтва, яке використовує водяні фарби (з наук. літ.);

Водяні фарби бувають клейові, вапняні, цементні, силікатні та казеїнові (з наук.-попул. літ.);

(4) Ема́леві фа́рби – фарби, які при висиханні утворюють твердий глянсуватий шар, схожий на емаль.

В місті знайшлися тільки звичайні олійні та емалеві фарби, якими фарбують паркани та стіни будівель (І. Багряний);

Фельдфебель Ванек .. оповідав якомусь знайомому штабс-фельдфебелю, скільки можна було перед війною заробити на емалевих і цементних фарбах (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);

(5) Епокси́дна фа́рба, хім. – фарба на основі епоксидних смол.

Епоксидна фарба – перший вид термореактивних порошкових матеріалів (з наук. літ.);

Епоксидні фарби використовуються для отримання функціональних покриттів, нерідко з елементами декоративності (з наук.-тенх. літ.ю);

(6) Ку́бова фа́рба – нерозчинна органічна фарба яскраво-синього кольору; індиго.

◇ Згу́щувати (згуща́ти) / згусти́ти фа́рби (ба́рви) див. згу́щувати;

Малюва́ти (зобража́ти, зобра́жувати) роже́вими фа́рбами (у роже́вих фа́рбах) див. малюва́ти;

Малюва́ти (зобража́ти, зобра́жувати) те́мними (чо́рними) фа́рбами див. малюва́ти;

Налива́тися / нали́тися жа́ром (фа́рбою) див. налива́тися;

Не поскупи́тися / не скупи́тися на фа́рби див. поскупи́тися;

(7) Те́мними фа́рбами, зі сл. зображати, малювати і т. ін. – негативно, непривабливо, гірше, ніж є насправді.

Навіщо ж автор надає їй якийсь хист зводниці?.. Та й далі він малює її темними фарбами (Панас Мирний);

Вона не малювала собі будучини ані рожевими, ані темними фарбами (Г. Хоткевич);

(8) У роже́вих фа́рбах (роже́вими фа́рбами) <�У роже́вому сві́тлі>, зі сл. зображувати, поставати і т. ін. – краще, ніж є насправді; ідеалізовано.

Підбадьорений обіцянками Потьомкіна, Головатий все малював у рожевих фарбах, передбачаючи, що й сам він матиме можливість дослужитися до високого чину (С. Добровольський).