хап —
хап 1 вигук незмінювана словникова одиниця хап 2 іменник чоловічого роду дія від: хапати вживається переважно у фразеологізмі
Орфографічний словник української мови
хап —
ХАП¹, виг., розм. Уживається як присудок за знач. хапа́ти¹ і хапну́ти. Кинувсь пан Пістряк... хап, хап! мац, мац! – нема дверей та й клямки не налапа (Г. Квітка-Основ'яненко); Летіла ворона понад морем; дивиться – лізе рак.
Словник української мови у 20 томах
хап —
I виг., розм. Уживається як присудок за знач. хапати I і хапнути. II : Як хап ухопив кого — хтось зник раптово і безслідно.
Великий тлумачний словник сучасної мови
хап —
як (мов, ні́би і т. ін.) хап ухопи́в кого. Хто-небудь зник раптово і безслідно. Антін як пішов зранку десь на гору, та як хап його ухопив, і до хати не йде (С. Чорнобривець); Лис чекав, що він (Гусак) повернеться, а того як хап ухопив (Нар. казка).
Фразеологічний словник української мови
хап —
ХАП¹, виг., розм. Уживається як присудок за знач. хапа́ти¹ і хапну́ти. Кинувсь пан Пістряк… хап, хап! мац, мац! — нема дверей та й клямки не налапа (Кв.-Осн., II, 1956, 214); Летіла ворона понад морем; дивиться — лізе рак.
Словник української мови в 11 томах
хап —
Хап! меж. Хвать! Вовк призостався — хап гуску, та й із'їв. Чуб. І. 167. Що лап, то хап. Н. Вол. у.
Словник української мови Грінченка