хрупати —
ХРУ́ПАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. Видавати тріск, хрускіт; хрустіти. Іще сніги удень воркують голубами, А вечорами хрупають, немов обрік (М. Стельмах); Коні обережно ступали з купки на купку, тонкий льодок хрупав під копитами коней (Л. Первомайський).
Словник української мови у 20 томах
хрупати —
-аю, -аєш, недок., розм. 1》 неперех. Видавати тріск, хрускіт; хрустіти. 2》 неперех. Видавати хрускіт під час розжовування їжі; хрумтіти. || перех. і без додатка. Їсти, жувати щось із хрумкотом. 3》 перех. і неперех., діал. Ударяти, бити.
Великий тлумачний словник сучасної мови
хрупати —
ХРУ́МАТИ (видавати хрумкіт при розжовуванні; їсти що-небудь з хрумкотом), ХРУМТІ́ТИ, ХРУ́МКАТИ розм., ХРУ́ПАТИ розм., ХРУПОТІ́ТИ підсил. розм., ХРУПОСТІ́ТИ підсил. розм. Якимаха картоплю їв, хрумав цибулиною (Є.
Словник синонімів української мови
хрупати —
Хру́пати, -паю, -паєш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
хрупати —
ХРУ́ПАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. неперех. Видавати тріск, хрускіт; хрустіти. Іще сніги удень воркують голубами, А вечорами хрупають, немов обрік (Стельмах, V, 1963, 215); Коні обережно ступали з купки на купку...
Словник української мови в 11 томах
хрупати —
Хрупати, -паю, -єш гл. 1) = хрумати. 2) Раздроблять. Хрупає м'ясо на шматки.
Словник української мови Грінченка