цьом

цьом 1. поцілунок (м, ср, ст)|| = бузячок

◊ да́ти цьом поцілувати (м, ср, ст)

2. форма прощання, рідко привітання (м, ср, ст): – Чи будеш у стриянки на гостині? – Буду обов'язково, але трохи затримаюся в праці. – Тоді я прийду раніше і трохи їй поможу з накриттям на стіл. Ну, то цьом. – Па, до завтра (Авторка)||цьомки-бомки, цьом-па-па

Значення в інших словниках

1. цьом — цьом вигук незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. цьом — ЦЬОМ, виг., розм. 1. Те саме, що цмок¹ 2. Кому не схочеться поцілувати оце миле-миле, набурмосене і таке гарненьке личко? Цьом, цьом! (Ю. Яновський). 2. Звуконаслідування, що означає цьомкання кропив'янки.  Словник української мови у 20 томах
3. цьом — ЦЬОМ, виг., розм. 1. Те саме, що цмок¹ 2. Кому не схочеться поцілувати оце миле-миле, набурмосене і таке гарненьке личко? Цьом, цьом! (Ю. Янов., Мир, 1956, 14). 2. Звуконаслідування, що означає цьомкання кропив’янки.  Словник української мови в 11 томах
4. цьом — Цьо́м! меж. Дѣтск., выражающее поцѣлуй, чмокъ. Цьом Бозю.... Фр. Пр. 101.  Словник української мови Грінченка