черепаха
черепа́ха 1. черепаха (м, ср, ст): Мого Вуйця, як був маленький, просили виступати перед гостями. Він став на стільчик і промовив нікому не знаного ве́ршика, якого щойно сам придумав, споглядаючи на одну із теток: “Черепаха цьоця Ася в перегонах потовклася” (Авторка)
◊ повзти́ мов переби́та черепа́ха іти дуже повільно (ст): Було п'ять хвилин по одинадцятій. Ще майже ціла година. Краще було не дивитись. Тепер час повз мов перебита черепаха (Нижанківський)
2. підозріла, непевна людина (ст)
Лексикон львівський: поважно і на жарт