шарнути
ша́рнути 1. вдарити (ст): Сивух хотів ще щось сказати, але повітря несамовито завирувало коло ушей і шарнуло його по обличчі, наче в'язанкою вербового пруття (Нижанківський)|| = вгатити
2. випити алкоголю (ст): Пішли, шарнемо собі по келішечку (Авторка)|| = ґольнути
Лексикон львівський: поважно і на жарт