шпалір

шпалі́р 1. два ряди дерев обабіч дороги (ст)

2. два ряди людей між якими залишається вільний прохід (ст): Нас, малих, то є приготовчу клясу й оба відділи (А і Б) першої кляси, уставлено в шпалір у в'їздових воротах та на сходах аж до входу до залі (Шухевич); Відкриття сесії сейму відбувалося дуже святочно, перед костелом військо і поліція держали шпалір; переїзд через площу був тоді замкнений (Крип'якевич)

Значення в інших словниках

1. шпалір — Шпа́лір: — тиск, затор [22]  Словник з творів Івана Франка
2. шпалір — Шпалі́р, шпалє́р. Ряд. Щоби люди не пхали ся, то ґвардия ішла боками улиць і творила рухомий шпалєр (Б., 1895, 7, 2); Похід був дуже гарний. Коло школи очікувало много народа. Шкільна молодіж була уставлена в шпалір.  Українська літературна мова на Буковині
3. шпалір — ШПАЛІ́Р, ле́ру, ч., заст. Шпалера (у 1, 2, 4 знач.). На те, щоб набути шматок шпалеру з червоними рожами під образи – пішли усі яйця, які збирались одно до одного (М.  Словник української мови у 20 томах
4. шпалір — шпалі́р іменник чоловічого роду шпалера рідко  Орфографічний словник української мови
5. шпалір — -леру, ч., заст. Шпалера (у 1, 2, 4 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. шпалір — ШПАЛІ́Р, ле́ру, ч., заст. Шпалера (у 1, 2, 4 знач.). На те, щоб набути шматок шпалеру з червоними рожами під образи — пішли усі яйця, які збирались одно до одного (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
7. шпалір — Шпалір, -ру м. Обои. см. шпалера. Шпаліром стіни обліпив. Мкр. Г. 48.  Словник української мови Грінченка