шпигнути

шпи́гнути вколоти (ст): Щось там говорив про “богатеруф”, про “орлєнта”, що свою кров за Львів віддали, що Львів боронили від руської банди... і мене тут шпигнуло (Тарнавський З.)|| = пштиґнути

Значення в інших словниках

1. шпигнути — ШПИГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, чим і без дод. Однокр. до шпига́ти. Іде косар і, може б, проминув – Будяк його колючками шпигнув. Розсердився козак – і замахнув косою... (Л. Глібов); Потоцький шпигнув коня острогами і підскочив до Кондратовича (О.  Словник української мови у 20 томах
2. шпигнути — шпигну́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. шпигнути — -ну, -неш, док., перех. і без додатка. Однокр. до шпигати. || безос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. шпигнути — ДОШКУ́ЛИТИ кому, рідше кого (словами або діями вивести з рівноваги, образити, зіпсувати настрій), ДОСАДИ́ТИ кому, ЗАВДА́ТИ ПРИ́КРОСТІ (ПРИ́КРІСТЬ) кому, ДІЙНЯ́ТИ (ДОЙНЯ́ТИ) кого, розм., ДОЗОЛИ́ТИ кому, розм., ДОСОЛИ́ТИ кому, розм., НАЗОЛИ́ТИ кому, розм.  Словник синонімів української мови
5. шпигнути — Шпигну́ти, шпигону́ти, -ну́, -не́ш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. шпигнути — ШПИГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і без додатка. Однокр. до шпига́ти. Іде косар і, може б, проминув— Будяк його колючками шпигнув. Розсердився козак — і замахнув косою… (Гл., Байки..  Словник української мови в 11 томах
7. шпигнути — Шпигну́ти, -гну́, -гне́ш гл. Однокр. отъ шпигати. 1) Кольнуть. Як раз Гибсона і насів, шпигнув в висок над правим оком. Котл. Ен. VI. 27. 2) Кольнуть, уколоть словами. Він її то тим, то сим, та й шпигне, а як коли, то й при людях. Г. Барв. 107.  Словник української мови Грінченка