щасливий
щасливий шк. людина, зустріч із якою приносить удачу (ст): Хлопці їх любили, бо вони мали бути “щасливі”, тобто коли учень ішов рано до школи і по дорозі стрінув Яся або Пшибильського, то з певністю, коли буде питаний, дістане “першу”, а в кожнім разі “двійки” не обірве (Шухевич)
♦ щасли́вий той, хто за́молоду був молоди́й (ст)
Лексикон львівський: поважно і на жарт