ґрис

ґрис 1. пшенична мука нижчого сорту (ст)

2. висівки (Лучук) (ср, ст)||ґрисьок

◊ че́рви на ґрис стереби́ли → черви

Значення в інших словниках

1. ґрис — Ґрис: — висівки [53]  Словник з творів Івана Франка
2. ґрис — Ґрис. Висівки. [Коршмар] дасть корець кукурудзів і корець ґрису для худібки на відробок еліті без проценту. А прийшла осінь - віддати два корці кукурудзів без причинку за корець кукурудзів і корець ґрису: Два корці взяв...  Українська літературна мова на Буковині
3. ґрис — Ґрис, -су, -сові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. ґрис — Ґрис, -су м. 1) Отруби. Пересівався житну муку через сито і осталий ґрис всипаєся до баривчини. Гн. I. 100. см. висівки. 2) Молотый крупно овесъ съ ячменемъ, посыпанный солью; служить для выкормки скота. Нехай нас Бог милує, щоб ми своїм дітям давали ґрис — ми здужаєм і хлібом вигодувать. Канев. у.  Словник української мови Грінченка